 |
|
|
головна | про газету | новий номер | архів | підписка | соціальні проекти | фотогалерея | рекомендуємо | контакти |
|
|
|
найрідніша Мама… Таке просте і коротке слово, але яке глибоке... Так багато любові в ньому приховано. Проте як часто ми не цінуємо тим, що маємо, навіть не замислюючись, що дехто просто не має ким цінувати. У когось немає мами. Багато-хто не відчуває цього душевного зв’язку, не може доторкнутися до теплих маминих рук, не чує такого ніжного переповненого любов’ю голосу, який кличе їсти, підтримує, наставляє, благословляє, і який лине до неба з молитвами, вимолюючи у Бога шматочок щастя для своєї кровинки. Але по-справжньому ми починаємо цінувати кимось тоді, коли втрачаєм. Як важливо вчасно це зрозуміти і дякувати Богові за неоціненний подарунок – маму. Тому почнімо сьогодні ж проявляти свою любов до того, хто дорогий для нас. Дякуймо Богові за того, хто любить нас тебе і підтримує. Ми звикли, що мама нас безумовно. Але, можливо, пора не тільки приймати її любов, але й віддавати свою. Подумаймо… Хіба не мама огортала нас теплом, ласкою, добротою і любов’ю з першої миті життя? Вона провела чимало безсонних ночей, схилившись над колискою, підносячи до Бога тихе благання за своє немовля. Хіба не вона віддавала нам останній шматочок хліба, залишившись голодною в часи скрути? Хіба не вона сіяла в наші маленькі серденька перше насіннячко Божого Слова? Хіба не їй Бог посилав Своє Слово, щоб потішити нас у важкий момент? Невже не вона є нашим добрим і надійним другом? Хіба не вона…? Чи варто постійно згадувати маму в молитвах? Чи заслуговує вона на те, щоб її вухо чуло теплі і ніжні слова? Безсумнівно. Тож проявляймо свою любов все більше, адже й від цього залежить наше благословення! Аліна Сачук
|
-------------------------------------------------------------------------------------------------------------------- |
|
