 |
|
|
головна | про газету | новий номер | архів | підписка | соціальні проекти | фотогалерея | рекомендуємо | контакти |
|
|
|
знайомство Автобіографія Віталій Бондарчук народився 17 квітня 1979 року на Вінниччині. З юних років вів звичайний для світу гріховний спосіб життя з усіма його негативними наслідками. Однак ще з шкільних років Господь стукав до серця. На загальному рівні читав тоді Святе Письмо і полюбляв дивитися фільми та мультфільми про Всевишнього Бога. Не раз хотів віддати життя Спасителю, але повернення до старих гріховних звичок та страх зрадити Господа віддаляли таке бажання і думки про вічність. У травні 1997 року, наприкінці закінчення першого курсу навчання у вузі, вирішив присвятити життя Богу і покаятись. Причина для прийняття такого рішення була лише одна – неспроможність протистояти гріховним залежностям, які руйнували як дух, так і тіло. 14 травня того ж року близько дев'ятої години вечора зі сльозами на очах Віталій сказав Господу: «Прости». Залежності покинули серце. Травень місяць 1997 – пам'ятний духовним хрещенням, червень – водним. До середини 2001 року Віталій був членом церкви у Вінниці. Легковажність і відсутність пильності призвели до того, що через невеликий термін часу повернувся обличчям до гріха... Відчай, безвихідь, страх перед Богом і страх бути покиненим близькими змусили блудного сина шукати прощення у Всевишнього Бога. Внутрішній світ і глибину переживань відступника навряд чи в змозі хтось передати словами. Це зрозуміє лише той, хто сам пережив подібне. Важко, дуже важко далося повернення до істини. Але люблячий Творець на згадку про прощення подарував талант – писати поезію. Це був найкращий подарунок на день народження за всі роки життя. Тоді Віталію виповнилось 21. З 2001 року він живе і працює у Києві. Член християнської помісної церкви «Фавор». Основну частину віршів, написав у столиці. У своїй поезії піднімає різні аспекти християнського життя: від викриття гріха до підбадьорення і духовної підтримки християн. *** Я не поет. Напевно, ним так і не стану, Господь сказав, що працю Сам приготував, А також руку, що могла б все записати Серйозні роздуми принесло слухачеві, Ні, не важливо, що про труд цей мало знають. Та перш за все, аби самому святість мати, Земної слави не приймаю від людини, Всевишній здатний зберегти людей в долоні, Рабом, що буде ноги слугам омивати, |
-------------------------------------------------------------------------------------------------------------------- |
|
