 |
|
|
головна | про газету | новий номер | архів | підписка | соціальні проекти | фотогалерея | рекомендуємо | контакти |
|
|
|
проповідь Час... Як швидко й безповоротно він минає. Усе навколо змінюється, та й самі ми змінюємося. Здається, ще недавно ми планували якусь справу, а вже згадуємо про цю подію як про щось пережите. Сам Бог розпочав відлік часу, і все твориво підпорядковано його впливу. Особливість часу полягає в тому, що його неможливо повернути назад. Ось тому кожна людина відповідальна перед Богом і своїми ближніми за правильне використання часу. Це питання завжди турбувало людей. Для його вирішення ми знаходимо корисні поради в Слові Божому - Біблії. Людська мудрість говорить: „Три найважчі справи у світі - зберегти таємницю, забути образу і мудро використати час”. Усе це можливо тільки тоді, коли ми пізнали Христа. Слово Боже навчає нас: “Отож уважайте, щоб поводитися обережно, не як немудрі, але як мудрі, використовуючи час, дні бо лукаві! Через це не будьте нерозумні, але розумійте, що є воля Господня” (Еф. 5:15-17). „Дні лукаві” – тобто час швидкоплинний і безповоротний. На землі Бог передбачив певні пори року, проміжки часу. Для того, щоб зрозуміти, в який період часу ми живемо, потрібно аналізувати події навколо нас і звіряти їх зі Словом Божим: “Кінець же всьому наблизився. Отже, будьте мудрі й пильнуйте в молитвах!” (1 Петр. 4:7). Ми усвідомлюємо, що час дії благодаті Божої на землі підходить до закінчення. І якщо він ще триває, то тільки завдяки Божому милосердю, тому що Господь не бажає загибелі людини. Розгляньмо одну біблійну історію, щоб зрозуміти, якою повинна бути наша поведінка в цей час. Сирійський цар Бен-Гадад напав на Ізраїльське царство і оточив столицю Ізраїлю – Самарію. Люди, що мешкали в місті, дуже страждали: розпочався страшний голод. “І сталося по тому, і зібрав, сирійський цар, увесь свій табір, і він зійшов і обліг Самарію. І був великий голод у Самарії. І ось ті облягали їх, а осляча голова коштувала вісімдесят шеклів срібла, а чвертка каву голубиного помету п'ять шеклів срібла” (2 Цар. 6:24-25). Переживаючи такі тяжкі часи, люди озлобились і втратили всяку надію на спасіння. Але кожну ситуацію в житті народу Божого контролює Господь. Він використав пророка Єлисея, щоб підбадьорити втомлений народ і вселити в серця надію на швидке звільнення. Але як саме це має відбутися? “І були при вході до брами чотири прокажені чоловіки. І сказали вони один до одного: Чого ми сидимо тут, аж поки не помремо?” (1 Цар. 7:3). Господь, побачивши біду Свого народу, дає йому звільнення, і першими про це дізналися прокажені. Якими ж були їхні дії? “І прийшли ті прокажені аж до краю табору, і ввійшли до одного намету, і їли й пили, і повиносили звідти срібло й золото та вбрання, і пішли й заховали. І вони знову ввійшли до іншого намету, і повиносили звідти, і пішли та й сховали” (1 Цар. 7:8). Спочатку вони потурбувались про себе – так уже властиво людям. Але потім вони засудили свої егоїстичні дії і вирішили негайно принести радісну звістку про звільнення в оточене місто. Радісна новина з уст цих немічних людей принесла багатьом спасіння. “І вийшов народ, і розграбували сирійський табір. І коштувала сея пшеничної муки по шеклю, і дві сеї ячменю по шеклю за словом Господнім!” (2 Цар. 7:16). Яку паралель можна провести з теперішнім часом? Час, у який ми живемо, – це час Божого милосердя до оточених гріхом людей. Хто принесе цим засудженим на смерть радісну новину про спасіння? Христос дарував нам свободу для того, щоб ми могли допомогти іншим. “А вмер Він за всіх, щоб ті, хто живе, не жили вже для себе самих, а для Того, Хто за них був умер і воскрес” (2 Кор. 5:15). Ми не повинні бути егоїстичними, якими були колись ті прокажені, але обов’язково маємо поділитися радістю спасіння з людьми, котрі нас оточують. “І сказали вони один до одного: Неслушно ми робимо. Цей день він день доброї звістки, а ми мовчимо. Як ми будемо чекати аж до ранішнього світла, то впаде на нас провина. А тепер ходімо, і ввійдімо й донесімо царевому дому!” (2 Цар. 7:9). Отож ходімо і звістимо всім, засудженим на смерть: Бог дарує вам спасіння. У переддень свят, яких ми всі з нетерпінням очікуємо, вітаю всіх читачів газети „Рибки” з Різдвом Христовим та Новим 2008 роком. Бажаю здійснення планів Божих у житті кожного, миру в серцях, твердої віри і живої надії, а понад усе – любові Божої. Андрій Фундюр, керівник молоді церков ХВЄ Івано-Франківської області
|
-------------------------------------------------------------------------------------------------------------------- |
|
